Сповідь А

Есть две вещи которые я тебе, наверное никогда не прощу - дневник, один из них.

Я тобі розповім про муку,
Це коли рідні очі - чужі.
Коли серце береш за руку,
А воно немов в кулаці...

Я тобі розповім про відчай,
Це коли у безодню летиш.
Вже душа перед Богом свідчить,
Але ти ще „рятуй” кричиш !

А в серці біль, а в серці розпач,
І пам`ять, як полин, гірка.
Те щастя, що позичив ти мені, не хочу,
А свого ще в мене нема...

Я тобі розповім про пустку,
Це коли ані згадок, ні мрій.
На душі тільки болю згусток,
На вустах – тільки крик німий.

Я тобі розповім про тугу,
Все питає в мене вона:
„Як без тебе тепер я буду?
Як я досі з тобою була?”

А в серці біль, а в серці розпач,
І пам`ять, як полин, гірка.
Те щастя, що позичив ти мені, не хочу,
А свого ще в мене нема.

Як без тепер я буду?! Як я досі з тобою була?!!!.......

Мені просто страшно, чи все правильно...чи справді в нас все буде добре, адже я переступила через море принципів, почуттів інших людей...чи недарма...чи справді він любить, так як каже?

Це неймовірно банально, але я переконана, що такі переживання притаманні всім людям, які люблять так щиро і сильно як Я.

Блін, і хто б подумав, що так все станеться))))

Стільки всього сталось...змінилось..перевернулось...розбилось...наче все життя вже й минуло...

Навіть якось важко зрозуміти з чого почати.

В голові все тупо обертом...і водночас шаленію від любові, страждаю від неї, а також відчуваю розтроєння особистості...Ну правда моя далека особистість,що за тисячі км від мене вирішила  більше не бавитись в мої дурні ігри...ііі..еммм... відшила мене...чи я його...хоча яка різниця. Так мабуть і краще, а то якось таки затянулось...

А ще є Він...тут просто важко щось описати. Бо є Він і Я, більше нічого не треба...

Ось я прогулялась з ним трохи..повернулась до дому...і тут все пахне Ним...його кружка кави..хі-хі...помита. молодець, а я й не помітила,коли він встиг?

Цей аромат..я обожнюю його парфюм...Він пахне шалено,солодко,різко, по-чоловічому, Він пахне ідеально. Так самотньо стало без нього, бачились здавалось лише мить назад,а я увідомлюю,що минула ціла вічність...І знайомі ми вже дуже довго, хто б міг подумати, що все станеться саме так...Він став абсолютно іншим, хоч можливо помінялась я...хм..не знаю. Стільки задоволення, стільки шаленої пристрасті...стільки солодких спогадів...щастя є, просто мабуть воно згодом минеться.

А може ні?

А ще зовсім недавно я стояла поряд з улюбленим письменником, дихала з ним одним повітрям,так сказать))) Він чудо, обожнюю поляків ♥

Пристрасть...Вона або є, або ж немає..і життя тоді сіре...звмчайне...примітивне..і наче проходить повз..ну принаймні я без неї не можу...

Пристрасть...Це те чого в нас немає...

Ні, я звісно не хочу порівнювати наші з тобою стосунки з моїми стосунками з Бубликом, який колись так майстерно мене забрав і затьмарив цією клятою пристрастю мій мозок...Та все ж там все було як на голках..там були емоції..там все було як вперше...завжди...

Знаєш. в нас все так розмірено, як в старої подружньої пари, хоч нашим стосункам лише півтора року...А згадуючи Бублика, я згадую зимовий тролейбус,хи-хи, да мені навіть трохи соромно, згадую ванну нашого з ним друга..ну так хтось скаже..це все фізичне, та я за цим маю купу емоційних спогадів...а з тобою в мене просто все мило і ніжно.

Мені дико соромно і боляче через те, що я не можу бути відвертою з тобою..а пишу тут..блін,як дитя мале в щоденику....

Бублик, ненавиджу його..але хочу...хочу щоб він прагнув мене понад усе на світі..хочу показати йому велику українську дулю))) Хочу нагадати йому, що я найкраще що він мав, хтось каже звідкіля в мене стільки егоїстичної самовпевненості, та все ж я бачила його колишніх і бачу неставших майбутніх....

Не знаю, чи добре це, що я така егоїстка...наче в нас час інакше не можна, та все ж треба бути добрішою. Але як я цього прагну, з кожним днем я стаю кращою, ззовні, всередині, для Бублика...я маразматичка...Я прагну...

Пристрасть вивітрюється, а любов залишається...мабуть.

Хочу щоб знову подих затамовувався...щоб голова обертом йшла, хочу бути ШАЛЕНОЮ!!! Хочу знову в той тролейбус...до тієї пральної машинки))))

От не розумію, якого х... все портити?!

Була класна компанія, тусили три роки, зараз після навчання розбіглись по роботах, по різних ВУЗах, та все ж рік тримаємось купи))) Нас чотири дівчинки і п*ть хлопчиків, ну найбільше мабуть спілується дві дівчинки і три хлопчика)

Якого ... милого ... починати клеїтись до нас дівчаток двам хлопчикам??? Все ж було так класно,а тепер, ми бігаєм як ошпарені, або тупо падаєм на мороз. А вони слюні пускають...раніше треба було, шановні! От і як тепер буде?  Якщо Я чи Вона їх відшиє, то що далі? Образи? Тіпа "розбиті серця"? Тупе ніяковіння і мовчання...

Ладно, подруга ще розумна, ніяких ознак живого серця, так сказать, не подає, а я дура не можу, щоб не усміхнутись, очима не покліпати.....рррррррррррррррррррррр.....вбийте мене.....Як мені це наскучило, а колиь..як все було добре, ми могли спати в одному ліжку без жодної задньої думки....

І блін, вони забули  ЩО В МЕНЕ Є ХЛОПЕЦЬ!!!! ТАК-ТАК-ТАК!!!! ЄЄЄЄЄ! І Я, БЛЯДЬ, ЛЮБЛЮ ЙОГО!!! ♥♥♥

Хоч, ні це я дура, мовчу і не знадую про нього....

А ще ось мило спілкуюсь з хлопчиком з Португалії, ну кагбе й так пунятно що між нами нічого бути не може, тому звісно я не заперечую його різних "Цілую, скучаю, котик,зайчик,люба,....і бла-бла-бла", натомість я й собі позволяю певні ніжності, це аж "котюнь або цьом" ну що тут такого, я не звертаю увагу на його "Яка ти неймовірна!", "Гарна", "Думаю лише про тебе", бо не раз обговорювалось, що не поїду я з України,а він не планує приїздити сюди навіть на місяць чи щось таке. Сьогодні вранці в нього змінився сімейний стан в соц.мережі "вконтате" тепер в нього "є дівчина" і я волосям на руках, мозком, серцем, дупою, та всім на світі чую, що то Я......ніби й подумаєш, він там,  я тут,але мене це напрягає, і не спілкуватись я теж не можу з ним, бо він дуже цікавий. Та й мені потрібно бут комусь потрібною, окрім мого хлопця.

Взагаі я прагну відчувати СВОБОДУ. Свободу в діях, почуттях, думках. А не: "блін, не можна так писати, не можна так думати, не можна...в мене ж є хлопець"

Може я ще за молода,блін, для стосунків)))))

Хоч не можу сказати, що я свята, мабуть всерівно забагато собі дозволяю, бо не клеїлись би так до мене, якби була як монашка, наприклад.

Не можу без флірту...або я дуже влюбчива...фіг мене знає...

От я блін одного не розумію: або хлопців нема, або їх тьма)))

Це так забавно, ще з моїм дурним характером...сам е гам і чужому не дам. Здавалось би, поки молода гуляй да радуйся.

Наче все смішно, та все  якось вже й не дуже. Адже кожний хоче бути єдиним і неповторним, і те що в мене є хлопець десь там далеко всі дружно забули...Та й сама я не сильно їх відшиваю, бо не можу. Мені подобається ця увага і я нічого з цим невдію...

Хочеться свободи..і не треба кзати, що я не люблю Ю. Я люблю його надзвичайно, але витримати відань важко, в цьому я вже раз преконалась)

А ще є один хлопчина,я кий таа тіхоня, я навіть жалість до нього ідчувала, а тут сьогодні надсилає мені картиинку голої огидної дівчини і пише, що хімною та само зробить, чи то роздягне чи ще щось...коли ж я його послала вибачався....брєд.

А яке файне чудо живе в Португалії))))) милий)

Ю. все розуміє, бушує....ревнує....

П*ю каву і усміхаюсь, треба розрулювати,  я тільки ще більше заплутаю...

Та є один момент - відстань

Тисячі км звідси...

А зв*язок то звук тільки,

А мені до тебе хочеться!

Та є один момент - відстань

Тисячі км звідси.

Може прилетиш скоро,

Може хоч на день получиться?!..

Як я хочу до тебе! Аж дурію від цього....відстань....здуріти можна без тебе....власне, цим і займаюсь.

А сьогодні ти не подзвонив, лише десь там колись вранці...ось настрій тепер весь день кепський. Хочу до тебе! Понад усе! Найкраще в цьому житті я вмію любити...Любити Тебе!

Дивно якось, вже  наче не бачила Бублика багацько місяців, а тут випадково вилила таку  туалетну воду як в нього, якою він користувася весь час наших стосунків собі на руки, ще й носа потерла. І одразу все так нахлинуло...жах...я й не думала, що в мне пам*ять така хороша...

От як колись він перевернув весь мій монотонний світ Тоді, так зараз цей запах знову пробудив в мені мене ту іншу...

Брєд...Тупо..Нелогічно.

Саме цікаве, ми зовсім різні,  в мене є мій Ю.

Жах, як нахлинуло. Пошвидше б вивітрилось...

Млять, він ще й в асьці написав. Як завжди тупий анегдот. Все на що він спроможний.

Лікуйте мене лікуйте!

Але ж стільки часу пройшло...я завжди запам*товую запахи...а цей взагалі важко забути, адже я його вибирала, він такий різкий і солодкий водночас, трохи навіть терпкий і називається Mon Roi - Мій Король, сама подарувала, наче прирекла себе...

Я щаслива! Але блін, як мене це сколихнуло...брррррр

От написала написала, полегшало....Начебто.

Стільки пропустила...нічого не писала....а стільки всього сталося))))

Я була в Ю.,

люблю його місто...чомусь мені лише там спокійно, мабуть через те що він там завжди поряд, а можливо через те, що там я відпочиваю, від рутини...мені лише надцять,а я вже говорю про рутину. Ці декілька днів пролетіли так швидко...шкода. Яке ж чарівне місто, а ще там є річка...обожнюю воду...

А от з подругою круто відірвались на вихіднихххх))) назюзюкалсь, хе-хе. Люблю її, вона правда зовсім інша,але ми разом вже більше десяти років, сваримось, миримось, любимо)))

А сьогодні я ледь прокнулась....спати хотіла шалено. за вікном гидкий дощ і холодно, оце літечко, блін, доповзла до роботи, якби не музика в плеєрі, мабуть занула б на ходу, ситуацію рятували круасани і кава. Хороша в мене робота)

Відчуваю щастя в серці...

А ще я намагаюсь по вечорам не їсти, да-да, це щось типу дієти....ехх то кепсько...

А через довге просиджування своєї дупи в неті я не встигаю дочитати Януша Вишневського, раджу всім....міцний чай, тепла ковдра, і Януш...коли вже мені мозок вправлять і я її дочитаюююю :*